Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
метелиця — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
метелиця — ці, ж. Пр. Сніг з сильним вітром, хутровина … Словник лемківскої говірки
акацієвий — а, е. Прикм. до акація. || Який паразитує на акації. Акацієва метелиця … Український тлумачний словник
буран — у, ч. Сніжна буря; завірюха, метелиця в степу … Український тлумачний словник
віхало — а, с., діал. Завірюха, метелиця … Український тлумачний словник
завірюха — и, ж. 1) Сильний вітер із снігом; метелиця, хуртовина. 2) перен. Політична, соціальна і т. ін. подія, що викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві. 3) перен. Чвара, колотнеча, сварка … Український тлумачний словник
метіль — I і, ж., діал. Метелиця (у 1 знач.). II те/ля, ч., діал. Метелик (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
сніговій — ю, ч. Сильний вітер із снігом; завірюха, метелиця … Український тлумачний словник
ударяти — (вдаря/ти), я/ю, я/єш, недок., уда/рити (вда/рити), рю, риш, док. 1) перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. || у сполуч. зі сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. || Спричиняти… … Український тлумачний словник
хвижа — і, ж., діал. Завірюха, метелиця … Український тлумачний словник
